субота, 26 квітня 2014 р.

Чорнобиль 

В одну-єдину мить 
Спіткало чорне лихо, 
Враз обірвалась нить, 
Навколо стало тихо. 
Чорніє сумно отвір 
У різьбленім вікні, 
І тріпотять фіранки – 
Зчорнілі і сумні. 
Все вкрилось лободою, 
У селах ні душі, 
Земля стала бідою – 
Не треба вже й межі. 
Перекосились хати, 
Все ждуть господарів, 
А ще старенька мати, 
Чекає на синів, 
Що кинуть не змогла 
Свою єдину хату 
І в рідній стороні 
Лишилась помирати. 
І вірить прийде час, 
Засіється все житом, 
Що край цей золотий 
Лиш ненадовго вбито. 

Надія Таршин

Немає коментарів:

Дописати коментар