БАБИНЕ ЛІТО
В останні ясні й теплі дні осені, які бувають в Україні наприкінці вересня — на початку жовтня, на полях та в лісах літає багато павутиння. Його плетуть дрібні павучки, які вилазять зі своїх гнізд, відчуваючи повернення нетривкого тепла. За народними віруваннями, ці павутинки пов’язані з початком жіночих робіт: прядінням, вишиванням, плетінням тощо, а тому для жінок із цього часу починалася відповідальна пора заготівлі полотна, ниток, щоб обшити всю сім’ю. 

Деякі давньоукраїнські племена також вірили, що цієї чудової осінньої пори баба-яга літає в ступі і розкидає павутиння.
Невідомо, чи від казкової баби, чи від жіночих робіт походить перша частина фразеологізму «бабине», а друга означає летюче павутиння — «літо».

ЗУСТРІЧАТИ ХЛІБОМ-СІЛЛЮ

 

Хліб і сіль в українців здавна були знаком чистоти і благородства намірів, гостинності. З хлібиною старости приходили сватати дівчину. Коли вперше бували в гостях, обов’язково дарували господарям хліб. Хлібосольними господарями називали людей, які вміли приймати гостей.

Із часів Київської Русі зберігся ритуал урочисто зустрічати хлібом-сіллю шанованих людей.

У сучасній мові вислів «зустрічати хлібом-сіллю» набув символічного значення: зустрічати гостинно, урочисто, щиросердно.

КУРЯМ НА СМІХ

Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею.

Про недобре збудовану хатину кажуть, що вона стоїть на курячих ніжках. А коли людина зробить щось таке, що з неї й «кури сміються», то це вже буде неперевершена дурниця.

ЯК У ВОДУ ДИВИВСЯ

 З водою пов’язано багато українських приказок та прислів’їв. З давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Наші предки, вдивляючись у відображення на воді, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. У слов’ян є чимало варіантів ворожінь на воді: звичай ставити посуд з водою на ніч під ліжко, пускання вінків у купальську ніч, заглядання в криницю та ін. 

Вислів «як у воду дивився» вживають тоді, коли виникає ситуація, яку можна передбачити.

ЗНАТИ НА ЗУБОК 

У народі існував звичай перевіряти на зуб (кусати) монети чи інші вироби із золота. Якщо на них не залишалось заглиблень від зубів, золото вважали справжнім, не підробкою.

Звідси й походить фраза «знати на зубок», що означає дуже добре знати, глибоко засвоїти, вивчити напам’ять. 

ПРОЧИТАТИ ВІД ДОШКИ ДО ДОШКИ

 Цей вираз пов’язаний із книгою. У давнину книги писали від руки на пергаменті (спеціально вичищеній шкірі козенят, ягнят і телят). Вони були значні обсягом та мали велику вагу і цінність. Для зручності пергаментний злиток вкладали в оправу з двох дощок, обтягнутих шкірою. Часто така оправа була прикрашена коштовностями (особливо церковні книги) і застібалась на замок-застібку. 

Прочитати всю книгу від початку до кінця, нічого не пропускаючи, значить прочитати від дошки до дошки, від А до Я.

 ПРИНЦЕСА НА ГОРОШИНІ

Походженням цей вираз завдячує однойменній казці Г.-Х. Андерсена. Один королевич захотів одружитися із справжньою принцесою. Для цього серед усіх дівчат він шукав найтендітнішу і найделікатнішу, влаштовуючи їм випробування: претендентка мала переночувати в палаці на ліжку, застеленому 12 матрацами і 12 перинами, під які принц потай поклав горошину. Більшість принцес її не відчуло, і лише одна вранці поскаржилася, що й на хвилинку не змогла заснути, бо щось їй страшно муляло, і вона натерла синці на всьому тілі. Саме її королевич обрав за наречену.

Вислів «принцеса на горошині» вживають тоді, коли йдеться про людину розніжену, яка болісно сприймає навіть найменші труднощі.

Крилаті вислови - це золоті зернята народної мудрос­ті

КРИЛАТЕ СЛОВО (ВИСЛІВ)
Вираз належить давньогрецькому поету Гомеру. В його поемах «Іліада» та «Одіссея» повторюється декілька разів. Гомер називав слова «крилатими» тому, що вони ніби перелітають з уст того, хто говорить, у вуха того, хто слухає.
Тепер і сам вислів став крилатим. Його вживають у значенні: влучний вираз, афоризм, популярна цитата.

ВОДИТИ ЗА НОСА
Однією з найцікавіших циркових тварин є ведмідь. Раніше вистави з ведмедями влаштовували переважно цигани. Щоб легко було керувати і приборкувати могутню небезпечну тварину, ведмедя водили за кільце, вставлене в ніс. Ведмідь виступав, а цигани брали гроші. Виходило, що гроші цигани заробляли обманюючи, бо самі нічого не робили.
Це й послужило основою фрази «водити за носа», яка означає обманювати, обдурювати.

ЗАРУБАТИ НА НОСІ

 У давнину неписьменні люди носили із собою дощечки, на яких зарубками робили різні позначки, тобто примічали, що потрібно запам’ятати. Ці дощечки називали носами, бо їх носили.
«Зарубати на носі» означає запам’ятати, добре засвоїти раз і назавжди.

ЗУСТРІЧАТИ ХЛІБОМ-СІЛЛЮ

 

Хліб і сіль в українців здавна були знаком чистоти і благородства намірів, гостинності. З хлібиною старости приходили сватати дівчину. Коли вперше бували в гостях, обов’язково дарували господарям хліб. Хлібосольними господарями називали людей, які вміли приймати гостей.

Із часів Київської Русі зберігся ритуал урочисто зустрічати хлібом-сіллю шанованих людей.

У сучасній мові вислів «зустрічати хлібом-сіллю» набув символічного значення: зустрічати гостинно, урочисто, щиросердно. 

КУРЯМ НА СМІХ

Курка, за народним уявленням, належить до малошанованих птахів. На відміну від інших птахів вона не вміє ні плавати, ні літати. Усі курячі інтереси обмежуються їжею.

Про недобре збудовану хатину кажуть, що вона стоїть на курячих ніжках. А коли людина зробить щось таке, що з неї й «кури сміються», то це вже буде неперевершена дурниця.

ДЕШЕВО І СЕРДИТО

Раніше слово «сердитий» мало значення, протилежне сучасному. Воно спільнокореневе зі словом «серце» і означає «дорогий», «хороший».

Отже, придбати дешево і сердито — це за незначну ціну мати потрібну річ. 

ВЕДМЕЖА ПОСЛУГА

 Своїм поширенням цей вислів завдячує байкареві Івану Крилову. У творі «Пустельник і Ведмідь» він розповів про самітника і його косолапого друга. Якось пустельник приліг відпочити і заснув, а ведмідь старанно відганяв мух, щоб не заважали спати. Він зігнав набридливу муху з його щоки, потім із носа, але вона сіла на лоб. Це розлютило ведмедя і він, схопивши важкий камінь, щосили вбив муху. Однак і друг його, Пустельник, «надовго там лежать лишився».

Отже, ведмежа послуга — це безглузда послуга; попри добрі наміри, замість допомоги, вона завдає великої шкоди, неприємностей.

ЯК У ВОДУ ДИВИВСЯ

 З водою пов’язано багато українських приказок та прислів’їв. З давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Наші предки, вдивляючись у відображення на воді, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. У слов’ян є чимало варіантів ворожінь на воді: звичай ставити посуд з водою на ніч під ліжко, пускання вінків у купальську ніч, заглядання в криницю та ін. 

Вислів «як у воду дивився» вживають тоді, коли виникає ситуація, яку можна передбачити.

ГЛУХА ТЕТЕРЯ

 Цей вислів пов’язаний із лісовим птахом тетеруком (у народі — тетеря), який опинився під загрозою знищення через полювання. Найвразливішим для мисливців тетерук стає у шлюбний період. Під час виконання шлюбної пісні особлива складочка у його вусі набухає кров’ю, і в момент, коли птах розтуляє дзьоб, він нічого не бачить і не чує, навіть пострілу рушниці. З цієї самої причини отримав свою назву інший птах, подібний до тетерука, — глухар, а людину, яка дуже зайнята справами і не чує, що до неї звертаються, називають глухою тетерею.

БАБИНЕ ЛІТО
В останні ясні й теплі дні осені, які бувають в Україні наприкінці вересня — на початку жовтня, на полях та в лісах літає багато павутиння. Його плетуть дрібні павучки, які вилазять зі своїх гнізд, відчуваючи повернення нетривкого тепла. За народними віруваннями, ці павутинки пов’язані з початком жіночих робіт: прядінням, вишиванням, плетінням тощо, а тому для жінок із цього часу починалася відповідальна пора заготівлі полотна, ниток, щоб обшити всю сім’ю. 

Деякі давньоукраїнські племена також вірили, що цієї чудової осінньої пори баба-яга літає в ступі і розкидає павутиння.
Невідомо, чи від казкової баби, чи від жіночих робіт походить перша частина фразеологізму «бабине», а друга означає летюче павутиння — «літо».

БЕРЕЗОВА КАША

Ще за часів Київської Русі дітей навчав грамоти дяк. Важливою подією в житті учнів і їхніх батьків було закінчення визначеного періоду навчання, яке урочисто святкували: варили великий горщик смачної каші й відносили учням. Після уроків починався веселий бенкет. Цей звичай протягом історії зазнав чималих змін, породивши в сучасній мові слово «однокашник», що означає «товариш по навчанню».

Однак не всі діти навчалися успішно. Щотижня у визначений день дяк бив березовими різками ледарів, бешкетників і неслухняних — всипав їм «березової каші».

Нині жартівливий вислів «березова каша» означає покарання за провину.

  ДО ПЕРШИХ ПІВНІВ

До того, як механічні годинники стали загальнодоступними, нічним часоміром був півень. В Україні його так і називали «будима», бо він будив людей уранці. Упродовж ночі півні співають тричі: вперше — опівночі, вдруге — перед зорею, а втретє — на світанку. Тому, щоб визначити пору ночі, казали: перші, другі і треті півні.
Вислів «до перших півнів» означає до півночі.

 МЕРТВІ ДУШІ

 Вираз належить Миколі Гоголю, в однойменному творі якого головний герой Чичиков скуповує в поміщиків «мертві душі» — померлих селян, які за документами вважаються живими. Та насправді цей вислів алегоричний, бо істинно мертвими душами є самі поміщики, які погрузли в жадібності і бездуховності. 

Фразеологізм «мертві душі» зберіг обидва значення: це люди, фіктивно десь зараховані, а також люди «мертві духом».